До повномасштабного вторгнення рф в Україну переселенка з тимчасово окупованого Енергодара Тетяна Федорова не мала досвіду з масштабного пошиття одягу і взуття для домашніх тваринок, бо разом із чоловіком працювала на Запорізькій АЕС. Пошиття це скоріше було її хобі, бо вона шила одяг насамперед для власних тваринок і дарувала його домашнім улюбленцям своїх подруг. Тетяна стала переможницею проєкту для жінок-підприємиць UWE_Hub. До студії віжн-радіо «На дотик» вона завітала разом із кураторкою проєкту Ганною Гонтарук, де в етері поділилася своєю історією із журналісткою Ольгою Вакало.
– Пані Тетяно, коли ви дізналися про проєкт UWE_Hub і чому вирішили взяти в ньому участь?
– Вже більше двох років ми разом з родиною живемо у Запоріжжі. 10 місяців перебували під тимчасовою окупацією у рідному Енергодарі, звідки виїхали 12 листопада 2022-го року. Перший рік я приходила до тями, боялась навіть на вулицю виходити. Лише через рік я змогла оговтатися від пережитого (Тетяна перебувала під час окупації на підвалі і це позначилося на її здоров’ї –ред). Допомогли мені повернутися до нормального життя мої тваринки. Ми всіх їх вивезли, нікого не лишили. Виїжджали ми у звичайній маршрутці. Нам сказали: або сумка, або тваринка. Ми взяли тваринок. Моя собачка Луна зовсім малесенька, порода чіхуахуа. Якось вона загубила один черевичок, а вона не ходить на вулиці боса, бо така у нас принцеса. Я почала шукати для неї взуття, а воно дуже дороге. Тому вирішила пошити черевички сама. Раніше я їй також шила, але це було моє хобі, у нас вдома цілий комод одягу для Луни залишився. Також я шила одяг і для тваринок своїх подружок, але я їм здебільшого його дарувала. У Запоріжжі я не мала швейної машинки. Якось побачила оголошення в інтернеті, одна жіночка віддавала свою машинку безкоштовно. Я дуже їй вдячна за це. Я викликала майстра, він полагодив цю швейну машинку. І я на ній пошила чобітки для Луни. Запропонувала свої послуги і подругам з нашої «чіхуахуа-групи», з якими спілкувалась лише в соцмережах. І почала шити чобітки для їхніх песиків. А вони кажуть: треба вже продавати, взуття дуже гарне, не спадає, легеньке. Песики добре у ньому бігають.
– Тобто, песикам сподобалось?
– Так, звісно! Але я на початку боялась конкуренції і сумнівалась: а чи потрібні взагалі одяг і взуття для тваринок під час війни? Але мої подружки мене все ж переконали, і я у себе на сторінці у фейсбук написала, що продаю такі речі. А потім на Великдень пошила для Луни вишиванку і виставила світлину – ось така у нас нова гарна сукня! І мені почали замовляти вишиванки. І тоді я подумала: мені це подобається, у мене виходить! Я придбала вже кращу швейну машинку, сучасну. Але про підприємництво я взагалі нічого не знала, бо пропрацювала 20 років на Запорізькій АЕС інженером і не мала уявлення про власний бізнес: як його реєструвати, як платити податки і т.д. Тому спершу я пройшла навчання за програмою Жіночого фонду «Глобальна перспектива», завдяки якому написала свій перший грант. Однією з наших менторок була Ганна Гонтарук, там ми з нею познайомилися. Це дівчина, яка надихає. Вона постійно нам каже: ви молодці, у вас гарні ідеї, у вас все вийде. І коли почалася реєстрація на 6 потік проєкту UWE_Hub, я вирішала взяти участь у цій програмі. Боже, які там були дівчата! Наші ідеї, наші бізнеси майже не повторювалися! Жінки в Україні варті найвищої похвали і уваги, бо вони розумні, талановиті, креативні, сильні. На цьому проєкті ми отримали дуже необхідні знання для свого бізнесу, познайомились з дівчатами, які раніше брали в ньому участь і вже успішно працюють. Вони ділились з нами досвідом, давали поради щодо організації і ведення бізнесу. Це було дуже корисно. Ми могли звернутись до кожного лектора зі своєю ідеєю і питаннями, які нас турбували, і отримати зворотний зв’язок. Всі практичні завдання обговорювалися разом.
– Пані Тетяно, ми представляємо вас як переможницю 6 потоку проєкту UWE_Hub. Як вам вдалося перемогти?
– Чесно? Я навіть не знаю, як я перемогла, тому що взагалі не думала про перемогу. У нас були дуже круті учасниці! Наприклад, Вікторія, вона робить свічки, які просто зачаровують! Чи дівчина-перукарка, яка робить неймовірні зачіски! Щодо мене, я шию одяг і взуття не лише для песиків, а й для будь-яких тваринок, у нас навіть морська свинка була. Не шила ще на папужок хіба що! (сміється – ред). Ми з багатьма дівчатами підтримуємо зв’язок, плануємо спільні заходи. Це варто того, щоб такі проєкти втілювати у життя!