Перша хвиля протестів здійнялася одразу після виборів 26 жовтня 2024-го. Люди вийшли на вулиці Тбілісі та інших міст Сакартвело заявити про незгоду з оголошеними владою результатами виборів до грузинського парламенту.
5 листопада, у той самий «накачаний» надмірними сподіваннями день «доленосних» виборів у США, ми зробили дотик до Грузії у форматі радіомосту – в нашій студії був грузинський активіст-волонтер Малхаз Чахвашвілі, який живе у Запоріжжі, а дистанційно у Тбілісі – українська активістка і волонтерка Катерина Гончаренко – з «Молодіжної організації українців Грузії – «Світанок». З того часу, і поки тривають протести, Катя стала репортеркою радіо “На Дотик” у Тбілісі.
«Я дуже вірю в грузинське суспільство, якби не ефір – я була б на мітингу»
Катя поділилися піднесенням, яке панує серед протестувальників, особливо зворушливим ставленням до українців і підкреслила, що грузинське суспільство показує завидну стійкість до російської брехні: «висвітлювати», тобто викривляти вибори в Грузії приїхали російські ЗМІ і вже почали звинувачувати Україну в організації протестів та знаходити наших «інструкторів майдану».
Український інформаційний простір, на жаль, дає мало інформації і у нас через це може скластися враження, що росія цими «виборами» остаточно проковтнула Грузію. Натомість Малхаз переконаний:
«Грузія в росію або у совок ніколи не піде!»
Революція троянд? – Чорнобривців!
Наступний «дотик» до нескореного Сакартвело робили в етері від 3 грудня. Був четвертий день наймасовіших і найгарячіших, з жорстокими силовими розгонами, протестів. Уособленням стійкості грузинських протестувальників стала дівчина з грузинським прапором на плечах, яку нещадно поливають з водомету, а вона і ті, хто з нею, стоять!
Протести поновилися після того, як 28 листопада прем’єр-міністр Грузії Іраклій Кобахідзе заявив, що Грузія відмовляється від переговорів щодо вступу до ЄС до 2028 року. Це викликало хвилю обурення в суспільстві. Ввечері того ж дня біля центрального офісу правлячої партії «Грузинська мрія» у Тбілісі зібралися протестувальники.
Від того вечора 28 листопада 2024-го грузинські протести не припинялися ні на день.
Ще однією їхньою помітною ознакою став виступ Ніно Катамадзе, яка дуже щемко заспівала «Чорнобривці насіяла мати».
Катя Гончаренко в ефірах відзначала головні особливості, навіть відмінності цих протестів від попередніх, які роблять порівняння із грузинською революцією троянд, чи нашими українськими революціями, не коректними і трохи дражливими для грузинів, бо саме такими їх «бачить» російська пропаганда і несе таке бачення всьому світу.
Натомість, з Катіних спостережень, особливостями цього спротиву є:
– Стихійність – нема когось навіть з опозиції, хто б очолив і взяв політичну відповідальність. Кожний висловлює свій протест, не слухає керівників, при цьому, парадоксально, протестувальники тримаються як єдиний організм
– Масовість і всеохопність – не тільки в Тбілісі, всі великі міста, багато молоді, навіть школярів, які пропускають заняття, багато старших безстрашних людей, яких собою під час розгонів прикриває молодь
– Жорстка поведінка «робокопів» – в розгоні мирних і беззбройних демонстрантів, окрім поліції, задіяні спецпризначенці, які діють дуже жорстоко і садистично.
Але люди продовжують виходити, надавати одне одному допомогу в т.ч. домедичну. Українці – на протестах, але намагаються бути трохи «в тилу», через мовний бар’єр і небезпеку бути затриманим поліцією та робокопами.
«Всі сподіваюся, що робокопи «здохнуть», втомляться і щезнуть»
«Йолка» і футбол
Далі ми намагалися щотижня робити дотики і спілкуватися з Катею. Протестувальники потребували медійної уваги, а ворог все робив, щоб її не було, або було недостатньо: «Втомляться і розійдуться», – був впевнений Іванішвілі. Не розійшлися.
Ситуація постійно змінювалася, бо влада шукала нові способи «розгону» людей. Якщо описати події зими 2024-2025р.р у форматі батлу – проросійська влада VS протестувальники, вийде щось на кшталт:
Проросійська влада: Спочатку значно поменшало поліції, відійшли і робокопи, але почалися переслідування лідерів громадської думки і бізнесу – додому вночі приходять із повістками силовики, виписують штрафи, арештовують. Суди тривають не тільки у Тбілісі, також у Кутаїсі, Батумі, Зугдіді. Відбуваються арешти опозиції, затримання директорки незалежного медіа, з’являється перша жінка – політична бранка.
Протестувальники: не злякалися, продовжують виходити, щораз імпровізують, щоб людям було цікаво, у відповідь на штрафи – збирають гроші і допомагають сплачувати, годували і одягали хлопця, який у Тбілісі тиждень стояв з плакатом навпроти відділку, куди забрали його друга. Митці продавали свої картини, щоб передавати кошти постраждалим. У Кутаїсі – «нарвані» жінки.
Проросійська влада: встановила Йолку, щоб завадити протестувальникам збиратися, призначила дату виборів нового президента-футболіста, якого за грузинським законодавством цього разу мав обрати Парламент і якого категорично не сприймають протестувальники.
Протестувальники: прикрасили ялинку фотографіями побитих і постраждалих людей, спалили труну з фото Іванішвілі, продовжують влаштовувати різні атракції, щоб привертати увагу до беззаконня, яке чинить проросійська влада, ще сподіваються на Трампа, який не любить Іванішвілі, не дуже цікавляться подіями в світі (Сірія і Асад, який втік), бо надто зосереджені на тому, щоб убезпечити себе від нових підступів влади. Але Україну не забувають і дуже поважають усіх, хто воює за Україну та українців, які є на протестах.
Проросійська влада: провела «вибори» футболіста, у новорічну ніч виставила сцену, але мер Тбілісі – Кахо Каладзе побоявся вийти з привітанням і звинуватив протестувальників.
Протестувальники – в день псевдовиборів псевдопрезидента принесли багато футбольних м’ячів і грали під стінами парламенту у футбол. Зустріли на майдані Різдво, співали колядки. Підтримують Соломе Зурабішвілі, яку вважають єдиною легітимною представницею влади і яка обіцяє бути з людьми, поки не розв’яжеться ця криза і не будуть проголошені нові вибори до парламенту.
Навесні 2025-го продовжуємо робити дотики. Наразі вже немає довіри людей і до Соломе Зурабішвілі, значно менше реакцій з Європи і жодних від Америки, а протестувальники продовжують виходити на вулицю і вимагати справедливості.
Тому – далі буде…